в цих німножко різних групах є коєшо обще, даже два общих - гітарист пол масвідал і барабанщик шон рейнерт
не зря кажуть - талантлівий чєловєк талантлів во всьом

дехто пише про грядущі корпоратіви, а я на такому був один раз і то давним-давно
львівська фірма, шо купила наш завод, устроїла шото тіпа похоже
звьозд естради канєшно не було, но ми обійшлись своїми силами

представітєлі зі львова нас не інтересували - серед усіх тих євреїв була тіки одна відносно красіва женщина маша і та заангажирована дірєктором
тому ми налєгли на богатий вибор алкоголя і закусок
боєвая тройка в нас була стабільна, ми давно уже спєлісь і спілісь - кромі мене в неї входив ше один начальнік оддєла микола петрович і главний (он же єдінствєнний) програміст сєргєй аналогічно петрович
ми сіли в кінці стола протівоположному від великого начальства і плавно почали пити, в переривах закусуваючи
після першої пляшки нам стало скучно, ібо нажратись можна в любий день, а на корпоратіві надо наоборот веселицця
в цей час народ почав вилазити з-за столу і внєдряцця в открите пространство в центрі зала, де під музику проізводив танцевальні двіженія
ми, панятне діло, в цьому не участвовали і замітивши інших нетанцюючих лічностей, пригласили їх присоєдіняцця до нашого мєждусобойчіка
це були наші главний енергетик і главний механік
зробили ми це зі злим умислом, ібо ці дєдушкі, недовольні тим, шо всякі гівнюки тут работають начальниками оддєлов, всю дорогу нам вставляли палкі в кальоса і пробували діскрєдітірувати нас в глазах дірєктора

сам дірєктор, побачивши шо вони присіли до нас, підійшов і прєдупрєдив про возможні послєдствія (мене він знав прекрасно, бо два його сини вчились зі мной в політєху, микола петрович важив 130 кг, а сєргєй петрович виписував щомісяця спірт на протірку моніторів)
но дєдушкі не вняли голосу разума і дєло закінчилось плачєвно - з-за стола їх уже винесли

на слідующий день була оперативна нарада і директор з присущім йому жестокім юмором в яркіх акварєльних красках описував проішедше тим, хто на корпоративі відсуцтвував

з.і. в нас був ше один враг - главний інженер, но він був моложе
зато щонеділі ми з ним іграли в залі футбол і валєрій івановіч сістєматічно получав больно по ногам, а іногда і по болєє ценним органам

янукович цитує із каменяра
не пора не пора не пора не пора

в нас ітак із культурой погано
а тепер ще й поїхав ульянов...

захвати для собачок ти кості
як захочеш летіти лов-костом

в related іменно сам фільм, про який йде мова

навів muzyka_sniv

їду днями в маршрутці, мама з дітями вертається з якоїсь там новорічної вистави, обговорюють побачене

доця: - а мне больше всего понравилось, как он перетварился на ослика!
мама: - привратился в ослика


почув polar_bird

чуствуєцця як болить у газєти.ру сєрце за загиблими, правда?

читаю про тяжолі погодні умови в україні і згадалось про жизнь до ери котлів і бойлєрів
гаряча вода проходя старими трубами з прогнившою ізоляцією з теплоелектроцентралі (8 км за містом) переставала бить таковой, тому в нашій угловій квартирі в таку пору могло бути дето 13-14 градусів
но нашим сусідам напротів було ше хуже, бо вони жили з надвєтрєной сторони - женщини (мама і дочка) сиділи в хаті реально в шубах і відбивали зубами чєчьотку
то іщо зрєліщє, я вам скажу
щас вони там не живуть, бо папа став депутатом верховної ради і мерзнути їм уже не приходицця

© marek raczkowski

© cezary krysztopa

...да, не повезло йому
прямо з баби і в тюрму
но на волі накінець
пострадавший наш митець


а грузінскіє вандали
в себе памятник взірвали
кацапня підняла вой
їх контузіло волной


королева в елєктричці
наші - в мерсах* по привичці
ну отвєть, старушка ліза,
у якій країні криза?



*хотя мерс це навєрно для бєдних зараз

© marek raczkowski

© marek raczkowski (я знаю, шо постив це 2 роки тому)

айн-цвай-драй айн-цвай-драй
хтото вкрав "арбайт махт фрай"


помні свято "не вкради"
а не то дадуть пизди


неожиданно впав сніг
ну і хто б подумать міг...

© marek raczkowski

© marek raczkowski

друзя остануцця друзями
єслі канєшно не розфрендять ггг